Апракос 312
Седми~ца к&д-z по пzтьдесz~тнице
I Фес., 267 зач., II, 20 – III, 8
(За? с…з.) Брaтіе, вh є3стE слaва нaша и3 рaдость. Тёмже ўжE не терпsще, благоволи1хомъ њстaтисz во ґfи1нэхъ є3ди1ни, и3 послaхомъ тімоfeа, брaта нaшего и3 служи1телz б9іz и3 споспёшника нaшего во бlговёстіи хrт0вэ, ўтверди1ти вaсъ и3 ўтёшити њ вёрэ вaшей, ћкw ни є3ди1ному смущaтисz въ ск0рбехъ си1хъ: сaми бо вёсте, ћкw на сіE и4стое лежи1мъ*. И$бо є3гдA ў вaсъ бёхомъ, предрек0хомъ вaмъ, ћкw и4мамы скорбёти, є4же и3 бhсть, и3 вёсте. Сегw2 рaди и3 ѓзъ ктомY не терпS, послaхъ разумёти вёру вaшу, да не кaкw и3скуси1лъ вы2 и3скушazй, и3 вотщE бyдетъ трyдъ нaшъ. Нн7э же пришeдшу тімоfeю къ нaмъ t вaсъ и3 благовэсти1вшу нaмъ вёру вaшу и3 люб0вь, и3 ћкw и4мате пaмzть њ нaсъ блaгу, всегдA желaюще нaсъ ви1дэти, ћкоже и3 мы2 вaсъ: сегw2 рaди ўтёшихомсz, брaтіе, њ вaсъ, во всsкой ск0рби и3 нуждЁ нaшей, вaшею вёрою: ћкw мы2 нн7э жи1ви є3смы2, ѓще вы2 стои1те њ гDэ.
* ўчинeни є3смы2
Лк., 59 зач., XI, 29-33
(За? н7f.) Во врeмz џно, нар0дwмъ собирaющымсz, начaтъ їҳсъ глаг0лати: р0дъ сeй лукaвъ є4сть: знaменіz и4щетъ, и3 знaменіе не дaстсz є3мY, т0кмw знaменіе їHны прbр0ка: ћкоже бо бhсть їHна знaменіе нінеvjтwмъ, тaкw бyдетъ и3 сн7ъ чlвёческій р0ду семY. Цари1ца ю4жскаz востaнетъ на сyдъ съ м{жи р0да сегw2, и3 њсyдитъ и5хъ: ћкw пріи1де t конє1цъ земли2 слhшати премyдрость соломHнову: и3 сE мн0жае соломHна здЁ. Мyжіе нінеvjтстіи востaнутъ на сyдъ съ р0домъ си1мъ, и3 њсyдzтъ и5: ћкw покаsшасz пр0повэдію їHниною: и3 сE мн0жае їHны здЁ. Никт0же (ќбw) свэти1лника вжeгъ, въ скр0вэ полагaетъ, ни под8 спyдомъ, но на свёщницэ, да входsщіи свётъ ви1дzтъ.