Апракос 323
Седми~ца к&Е-z по пzтьдесz~тнице
2 Фес., 274 зач., I. 10 – II, 2
(За? сo7д t полY.) Брaтіе, ўвёрисz свидётелство нaше въ вaсъ, въ дeнь w4нъ. За сіE и3 м0лимсz всегдA њ вaсъ, да вы2 спод0битъ звaнію бGъ нaшъ и3 и3сп0лнитъ всsко бlговолeніе бlгости и3 дёло вёры въ си1лэ, ћкw да прослaвитсz и4мz гDа нaшегw їҳса хrтA въ вaсъ, и3 вы2 въ нeмъ, по блгdти бGа нaшегw и3 гDа їҳса хrтA. М0лимъ же вы2, брaтіе, њ пришeствіи гDа нaшегw їҳса хrтA и3 нaшемъ собрaніи њ нeмъ, не ск0рw подвизaтисz вaмъ t ўмA, ни ўжасaтисz нижE дyхомъ, нижE сл0вомъ, ни послaніемъ ѓки t нaсъ п0сланнымъ, ћкw ўжE настои1тъ дeнь хrт0въ.
Лк., 68 зач., XII, 42-48
(За? …и.) РечE гDь: кто2 u5бо є4сть вёрный строи1тель и3 мyдрый, є3г0же постaвитъ госп0дь над8 чeлzдію своeю, даsти во врeмz житомёріе; Бlжeнъ рaбъ т0й, є3г0же пришeдъ госп0дь є3гw2 њбрsщетъ творsща тaкw: вои1стинну гlю вaмъ, ћкw над8 всёмъ и3мёніемъ свои1мъ постaвитъ є3го2. Ѓще же речeтъ рaбъ т0й въ сeрдцы своeмъ: косни1тъ господи1нъ м0й пріити2: и3 начнeтъ би1ти рабś и3 рабśни, ћсти же и3 пи1ти и3 ўпивaтисz: пріи1детъ господи1нъ рабA тогw2 въ дeнь, в0ньже не чaетъ, и3 въ чaсъ, в0ньже не вёсть: и3 растeшетъ є3го2, и3 чaсть є3гw2 съ невёрными положи1тъ. Т0й же рaбъ вёдэвый в0лю господи1на своегw2, и3 не ўгот0вавъ, ни сотвори1въ по в0ли є3гw2, біeнъ бyдетъ мн0гw: невёдэвый же, сотвори1въ же достHйнаz рaнамъ, біeнъ бyдетъ мaлw. Всsкому же, є3мyже дано2 бyдетъ мн0гw, мн0гw взhщетсz t негw2: и3 є3мyже предaша мн0жайше, мн0жайше пр0сzтъ* t негw2.
* и3стsжутъ