Апракос 452
Седми~ца в&-z ЧЕТЫРЕДЕСZ~ТНИЦЫ
Ис., IV.2—V.7
Въ дeнь џный возсіsетъ бGъ въ совётэ со слaвою на земли2, є4же вознести2 и3 прослaвити њстaнокъ ї}лz. И# бyдетъ њстaнокъ въ сіHнэ и3 њстaнокъ во їеrли1мэ, с™и нарекyтсz вси2 напи1санніи въ жи1знь во їеrли1мэ: ћкw tмhетъ гDь сквeрну сынHвъ и3 дщeрей сіHнскихъ и3 кр0вь їеrли1мску њчcтитъ t среды2 и4хъ дyхомъ судA и3 дyхомъ зн0z. И# пріи1детъ гDь, и3 бyдетъ всE мёсто горы2 сіHни, и3 вс‰ ±же w4крестъ є3S њсэни1тъ w4блакъ во дни6, и3 ћкw дhма и3 свёта џгненна горsща въ нощи2, всeю слaвою покрhетсz: и3 бyдетъ въ сёнь t зн0z и3 въ покр0въ и3 въ сокровeніе t жeстости и3 дождS. Воспою2 нн7э возлю1бленному пёснь возлю1бленнагw моегw2 віногрaду моемY: віногрaдъ бhсть возлю1бленному въ р0зэ, на мёстэ тyчнэ: и3 њграждeніемъ њгради1хъ и3 њкопaхъ, и3 насади1хъ л0зу и3збрaнну, и3 создaхъ ст0лпъ посредЁ є3гw2, и3 предточи1ліе и3скопaхъ въ нeмъ, и3 ждaхъ, да сотвори1тъ гр0здіе, и3 сотвори2 тeрніе. И# нн7э, живyщіи во їеrли1мэ и3 человёче їyдинъ, суди1те междY мн0ю и3 віногрaдомъ мои1мъ. Что2 сотворю2 є3щE віногрaду моемY, и3 не сотвори1хъ є3мY; занeже ждaхъ, да сотвори1тъ гр0здіе, сотвори1 же тeрніе. Нн7э ќбw возвэщY вaмъ, что2 ѓзъ сотворю2 віногрaду моемY: tимY њграждeніе є3гw2, и3 бyдетъ въ разграблeніе: и3 разорю2 стёну є3гw2, и3 бyдетъ въ попрaніе. И# њстaвлю віногрaдъ м0й, и3 ктомY не њбрёжетсz, нижE покопaетсz, и3 взhдетъ на нeмъ, ћкоже на лzди1нэ, тeрніе: и3 њблакHмъ заповёмъ, є4же не њдожди1ти на него2 дождS. Віногрaдъ бо гDа саваHfа, д0мъ ї}левъ є4сть, и3 человёкъ їyдинъ н0вый сaдъ возлю1бленный: ждaхъ, да сотвори1тъ сyдъ, сотвори1 же беззак0ніе, и3 не прaвду, но в0пль.