Апракос 474
Седми~ца д&-z четыредесz~тницы
Ис., XXVI.1-XXVII.9
Сe бо, гDь t с™aгw (мёста) нав0дитъ гнёвъ на живyщыz на земли2: и3 tкрhетъ землS кр0вь свою2 и3 не покрhетъ и3збіeныхъ. Въ т0й дeнь наведeтъ гDь мeчь с™hй и3 вели1кій и3 крёпкій на дрaконта ѕмjа бэжaща, на дрaконта ѕмjа лукaваго, и3 ўбіeтъ дрaконта сyщаго въ м0ри. Въ т0й дeнь віногрaдъ д0брый, желaніе пёти над8 ни1мъ: ѓзъ грaдъ крёпкій, грaдъ вою1емый, всyе напою2 є3го2: плэнeнъ бо бyдетъ н0щію, въ дeнь же падeтсz стэнA є3гw2: нёсть тогw2, и4же не в0зметъ є3гw2. Кт0 мz пристaвитъ стрещи2 стeбліе на ни1вэ; рaди вражды2 сеS tри1нухъ и5. U5бо сегw2 рaди сотвори2 гDь бGъ вс‰, є3ли6ка совэщA. И# сгорёхъ, возопію1тъ живyщіи въ нeмъ: сотвори1мъ ми1ръ є3мY, сотвори1мъ ми1ръ, приход‰щаz ч†да ї†кwвлz: прозsбнетъ и3 процвэтeтъ ї}ль, и3 нап0лнитсz вселeннаz плодA є3гw2. Е#дA ћкоже т0й порази2, и3 сaмъ си1це ўzзви1тсz; и3 ћкоже сaмъ ўби2, тaкожде ўбіeнъ бyдетъ; Сварsсz и3 ўкорsz tпyститъ |: не тh ли бhлъ є3си2 помышлsz дyхомъ жeстокимъ, ўби1ти | дyхомъ ћрости; Сегw2 рaди tи1метсz беззак0ніе їaкwвле, и3 сіE є4сть блгcвeніе є3гw2, є3гдA tимY грёхъ є3гw2, є3гдA положaтъ всE кaменіе трeбищъ сокрушeно ѓки прaхъ др0бный: и3 не пребyдутъ древесA и4хъ, и3 кумjры и4хъ бyдутъ посёчени, ѓки дубрaва далeче.